Україна-Польща. Коли пам'ять потребує правди

Цей напис зустрічає відвідувачів Харківського Меморіалу жертв тоталітаризму вже чверть століття. Для когось він є щирим жестом співчуття польському народові. Для когось – одним із символів українсько-польського примирення. Але чи не став він водночас прикладом того, як найкращі наміри можуть породити незручні запитання?Хто є тим "нас", від імені кого говорить меморіальний камінь? Хто саме "не розумів"? Хто "мовчав"? І чи може народ, який сам пережив втрату державності ще в добу УНР, голодомор 1921-1923 років, Голодомор 1932-1933, Великий терор та багаторічний тоталітарний геноцид, брати на себе моральну відповідальність за злочини радянського режиму, жертвою якого став сам?Ця стаття – не спроба поставити під сумнів українсько-польське примирення. Навпаки. Вона є спробою подивитися на нього ще уважніше. Бо справжнє примирення народжується не з замовчування складних питань, а з довіри до …